Коронавірус

Людина  здобувала  трон.
Думками  линула  у  Небо.
Світ  вже  нагадував  салон
для  забезпечення  потреби
в  комфорті,  в  славі,  у  гріхах,
в  солодких  мареннях  і  мріях.
Людина  загубила  страх,
У  Бога  забирала  сили.
Підкорені  і  простір  й  час.
Зухвало  дивимось  у  вічність.
А  в  когось  сльози  на  очах.
Хтось  відчуває  протиріччя.
Багатство,  слава,  популярність,
 біда  й  лиха  самотня  старість
тулись  поруч  на  планеті.
Ми  всі  знущалися    відверто  над  правдою,  над  почуттями.  Пишались  планами  й  думками.
Ми  здивували  навіть  Бога!  
Й  він  людству  випростав  дорогу.  
Бог  дав  корону  всім,  хто  хоче,  що  диханням  страшним  лоскоче.
Ось  короновані  особи,  лишаючи  земні  тривоги,  на  суд  ідуть.  Їх  сотні  тисяч.  
І  небезпека  ближче  й  ближче,  на  вшпиньки  крадеться  до  хати.
І  вже  не  хочеться  багатства,  ні  популярності,  ні  слави.  Не  треба  свята,  ні  забави...  Здоров'я,  Боже,  збережи    нам!
Ми  спам'яталися!  Прости  нам.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869718
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2020
автор: ABIV