ПУМА

наче  хвиля  на  житній  ниві
грає  вольготним  пливом,
у  межі  б`є,
через  пороги  –  польові  дороги  –
перекочує
і  за  обрії  лине  красиво,
і  за  обріями  погасає  –

так  невидима  киця  –
чорна  самиця  –
небезпека  і  таємниця  –
верхівками  верб  спускається,
плине,  з  гілки  на  гілку  перетікає,
згори  до  лінії  небокраю,
лінії,  що  завжди  є  і  водночас  немає

грайлива  киця  –  чорна  самиця  –  пума,  
у  щелепастій,  срібно-ікластій,
вогненно  червоній  пащі
тримає  сонця  палку  жарину,  
граційно  вигнувши  спину,
чорна  пу-ма
несе  і  кине
палаючу  сонця  жарину
за  небокрай,  що  скрізь  є  і  ніде  нема

…невидима  чорна  пума…


28.03.2020

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869710
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2020
автор: Валя Савелюк