Ненависну терплячість давно уже проклято.
Разів останніх через неї вже стало забагато.
І досі я кохаю ті очі голубі.
Мене не помічаєш, цілуєш лиш у сні.
Для мене день – тягар, я тільки в сні щаслива.
Удень ридають хмари, між нами чорна злива.
Крізь неї я не бачу, де казочці кінець.
Це тест на міркування: міркуєш – молодець.
Ти знай: я твого тесту і досі не пройшла.
Обманена, не бачу: навколо все – брехня.
Твій тест на міркування колись і я пройду.
Прозрівши, я зруйную ненависну біду
І скажу, що даремно я стільки сліз пролила
За те, що добре серденько твоя душа розбила.
У тому, що так сталося, лише твоя вина,
Бо я цілодобово наш спокій берегла.
Можливо, підсвідомо ти визнаєш вину.
Моє ж сумління чисте, я солодко засну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869691
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.03.2020
автор: Miafina