Нічого дивного. Авжеж,
Цей світ таки не має меж.
Цей дощ, можливо, сльози світу,
Чи подих світу оцей вітер.
Ця стежка котиться куди?
Не від порогу й до води.
Вона планету оббігає,
Але, в яких місцях, не знаю.
Та знаю я без Internet,
Навіщо бджоли роблять мед,
Навіщо зелень оболоні,
Навіщо дзвін церковний дзвонить,
Навіщо садяться дерева,
Навіщо захід сургучевий,
Навіщо полю роси ранні,
Навіщо промінь на світанні,
Навіщо благородні вчинки,
Навіщо всі цінують Жінку.
Навіщо ми – найголовніше –
Щоб світ зробити щасливішим…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869689
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 28.03.2020
автор: Стяг