Затуманилось озерце,
Спить у нім вода.
Чує дівчиноньки серце –
Трапиться біда.
Закувала зозуленька –
Розбудила гай.
Їде козак молоденький –
В стременах нога.
Їде-скаче до дівчини
Та й не перший день…
– В холодку перепочинем, –
З конем річ веде.
Де взялися бусурмани
Хмарою з ліску –
Славу й тіло порубали
Вони козаку.
Затуманилось озерце ,
Та не спить вода…
Дівка чула своїм серцем –
З козаком біда.
Вже й зозуля не лічила
Козаченьку літ.
Сльози дівчину душили –
Захитався світ.
Заплакала дівчинонька:
Щастя ж відцвіло.
Опустила головоньку,
Як везли селом
У журбі сади вишневі,
А прийшла зима -
Сина, схожого на неї,
Бог подарував.
26.04.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869667
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: Ганна Верес