Невже нам долю хтось таку писав?!
Бо скільки вже й існує Україна,
Не посилають спокій небеса,
І тернами колючими стежина
Веде нас так багато поколінь.
Де ти, Мойсей вкраїнського народу?!
Чому невдалі потуги стремлінь
Ніяк не родять справжню нам свободу?!
Хіба бракує у серцях вогню?!
Чи молитви не чує наші небо?!
Чи мало нас вже полягло в бою,
Страждальна наша Ненечко, за тебе?!
Шукаєм світла, а його нема!
Шукаєм правди, та не там, де треба…
І все густіш навколо нас пітьма,
І все чорніша під ногами зебра…
Великий Боже, милість нам пошли,
Дай батька мудрого і щоб любив Вкраїну!
Без тебе тут не впораємось ми…
Згуртуй нас знов Ти у одну родину!
Бо тільки разом пута розірвем!
Бо тільки в єдності велика наша сила!
Бо лиш гуртом до світла шлях знайдем -
І Україна все ж розправить крила!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869635
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: Наталка Долинська