Солдатська колискова для донечки



Час  відпочивати,  моя  маленька,
Очі  закривай,  засинай  скоренько.

Ти  мені  щовечір  телефонуєш,
Щоби  розповісти,  як  ти  сумуєш,

Просиш,  щоби  я  повертавсь  скоріше,
І  питаєш,  нащо  тебе  залишив.

Ластівко,  прошу,  не  прийми  за  зраду
Що  тебе,  матусю  та  рідну  хату

Обміняв  на  форму  й  солдатські  бєрци…
Знайте,  ви  завжди  у  моєму  серці!

Що  поробиш,  донечко,  так  буває…
Та  усе  погане  колись  минає.

Буде  мирне  небо,  весна  і  квіти.
І  мої  унуки  а  твої  діти

(Цим  лише  і  можу  себе  втішати)
За  життя  ніколи  не  будуть  знати

Що  то  -  “Перша  лінія  оборони”...
Може,  ти  і  зараз  по  телефону

Чуєш  стрілкотню  на  переднім  краї,
Тільки  хай  вона  тебе  не  лякає.

Це  нормально,  донечко,  для  солдатів
Розмовляти  мовою  автоматів

З  тими,  хто  прийшов,  щоб  чинити  вбивство,
Щоб  забрати  в  матері  —  материнство,

У  дітей  —  батьків,  а  у  вірних  —  храми,
На  полях  лишити  окопні  шрами,

І  перетворити  міста  в  руїни…
Але  ти  не  думай  про  це,  дитино.

Хай  війна  та  інші  мерзотні  речі
Тягарем  лягають  мені  на  плечі.

Час  відпочивати,  моя  маленька…
Очі  закривай…  Засинай  скоренько…

Автор:  Ігор  Сичов
Україна,  Донецька  область,  квітень  2016-го  року.
Автор  малюнка:  Беата  Куркуль

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869598
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: Елвін