А до фінішу березень вже добіга,
Пора квітню дорогу давати
І не падати білим холодним снігам,
А струмочкам весняним співати.
І запахнути ніжно отак на весь ліс
Квітонькам, що медунками звуться
Та до себе приваблювать крихітних бджіл,
Меду щоб наносили у вулик.
Ніжним-ніжним серпанком окутати ще
У саду молодесеньку вишню
І пуститися теплим весняним дощем,
Прислухатися, як земля дише.
Бо вона дає силу посівам отим,
Котрим згодом хлібами шуміти,
Зелен-травам і квітам чудовим таким.
Все це бачиш - і хочеться ЖИТИ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869539
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.03.2020
автор: Неоніла Гуменюк та Олег Требухівський