[i]Мої слова не більші за тривоги
й печалі, що застигли на краю.
Вирішили змійками дороги
мене вести крізь терні по життю.
А я гадав собі колись інакше,
хотів простіше йти у далечінь.
Ніхто не підказав, як м'якше -
і вже котився долиною камінь :
Іскрив місцями, аж спирало дух
в мені - сентиментальному раніше.
Немов боєць, знаходжуся між дуг,
Котрі із неба роблять шлях світлішим.
Лишень скажи мені : куди, куди...
О,пане мій Вельмишановний часу
несеш мене наввипередки
упорядкованої течії хаосу ?[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869504
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 26.03.2020
автор: Мандрівник