Все ближче і ближче я чую
За руки за плечі трима
Він мовить неначе малює
Закляття шепоче слова
Краде мої видихи тихо
Губами до скронь прилипа
Торкаючись голкою ніжно
Стискаючи шию злегка
Чи поряд чи близько чи інде
Але зазвичай там де я
Тримає водночас між іншим
На ниточці наші тіла
Майстерно враховує рухи
Плануючи кожен новий
Він плавно відтворю звуки
Вплітаючи світло у тінь
І щоб я не стала робити
Він стежить він править він є
Моя недоладність мов квітка
В руках кукловода стає
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869502
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2020
автор: Катерина Лубянська