Ну ось, уже й не поспішаєм...
Скануємо статистику сумну.
І розуміємо, маємо те, що маєм,
Біду на всіх невидиму одну.
Замовк вже світовий конгрес…
Народ хто мре, хто виживає.
Науковий людству, не поміг прогрес.
Ворог невидимий, не вибирає.
Покиньмо ж роздуми сумні.
Ми в світі цім, лиш тільки гості.
Облишмо злі коментарі,
хай «брату брат» не миє кості.
А полюбімо, душею цілий Світ,
щоб в нім не було краплі болю.
Дітей голодних - людства цвіт.
Солдат убитих, в страшнім бою.
А в страсний піст, в молитві і покорі.
Всевишнього звеличмо в молитвах.
Щоб нам продовжив віку й долі,
щоб зародилася любов в серцях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869498
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2020
автор: Ганнуся Станіславська