Пити чай

Пити  чай  –  це  вже  ритуал
І  не  важливо,  що  за  вікном  кімнати  аномальна  спека.
Не  відповідати  на  дзвінки  –  це  вже  страх.
Одне  твоє  фото,  що  спливає,  коли  телефонуєш,  змушує  здригатись.
Це  вже  виходить  за  рамки  будь-яких  інших  почуттів  –
Я  ніколи  так  не  ніяковіла  від  одної  згадки  про  чиєсь  ім'я.
Ти  реальний,  ти  не  витвір  уяви  і  тим  паче  не  якась  «далека  рідна  душа»,
Ти  такий  близький  і  водночас  далекий,  що  всі  кістки  болять.
Всі  наші  розмови  –  не  сни,
Всі  вирвані  з  натовпу  погляди  –  один  лиш  біль.
Пити  чай  –  це  вже  ритуал
І  не  важливо,  що  вирує  на  душі,
Легше  згадувати  літом  про  тебе  під  чай.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869486
Рубрика: Верлібр
дата надходження 26.03.2020
автор: К. Тарновська