Настане завтра?
Яким воно буде?
Таким тривожним,
в соцмережах голосним?
З думками у ніч,
себе ховаю в простінь.
Настане завтра?
Чи прокинемося ми?
Позаду день за днем
скорочують буття хвилини наші,
крізь павутиння сонця промінь грів.
Спинився світ,
то ж ми його спинили… Нащо?
Заковуючи одне одного у карантинний гнів.
Настане завтра?
Зболіле і зблідніле,
закутане у маски, целофанові кульки…
Весна іде, а на душі,
мов, осінь плаче.
В калюжах надуваючи бульки.
Світ об'єднавсь, вмостивсь в кімнатах тихо,
лиш де-не-де
біжать перехожі…ми
на віртуальний перейшли зв'язочок,
природа з тривогою
з дерев пускає бруньки.
Настане завтра?
Чи будемо під сонцем,
як і раніше бігти, не озираючись назад?
Чи може час цей нам, як шанс останній…
останній потяг…
перекрутити, промотати
і розпочати знову шлях?
Себе знайти, до Бога повернути,
повірити і ближнього любить…
Настане завтра!
Завтрашньому бути!
Лиш в серце треба віру поселить…
21.03.2020 рік
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869233
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2020
автор: Romashe4ka