І
ніч кошлатиться
понад лиманом
де стирчать
із води химерні буйки -
магічні ковпаки
чарівників
що зачаїлись на глибині
яхти викинулись на пісок
немов кити без'язикі
жадібно вдихають вологість ночі
я тут однісінький-один
на березі
тіло моє - маяк
Господи подай
хліба й рибини
саме те, що зараз потрібно до пива!
і коли мене раптом полишать сили
темінь води
вороже наступатиме на ноги
хтось ледь вловимо прошепоче на вухо:
«світи!»
ІІ
добрі люди
пілігрими
всі інші нужденні
ідіть на світло моє
У мене є пиво, любі
У мене є пиво
темне й густе
як ранкові тумани
чисте й солоне
як сльоза Господня
і прохолодне
як небо що
над вашими головами
тож впивайтесь
до схочу
і лягайте в траву
спочивати
сон у жменю
між пальці
мов крізь сіті
пролазить підступний
і ножем застрягає у горлі
що неможливо кричати
молити
молитви
мовчки
рахувати овечок
чи кількість
прожитих днів
і хвилин
і секунд
засинати
а як на ранок
голова піде обертом
мов чортове колесо
шалене
Я вам іще
по келиху
наллю
Ви пийте
за мене
за себе
за долю зрадливу
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869052
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: Олег Дорош