Як баба Химка на похорон збиралася

Як  баба  Химка  на  похорон  збиралася.


Баба  Химка  овдовіла  двадцять  п’ять  літ  тому,
Й  з  того  часу  не  впускала  мужиків  додому.
Вже  зібралась  на  тім  світі  стрітись  з  Гарасимом,
І  на  похорон  складала  свічки  і  хустини.

Вже  й  труна  є  на  горищі,  й  поминальна  сітка,
„Буду,  –  каже,  –  в  домовині  я  лежать,  як  квітка!”
Шістдесят  вже  тисяч  склала  копійка  в  копійку  –
Батюшці  на  панахиду,  на  кадило  й  лійку.

Й  щоб  на  поминах  всі  їли  оселедці  й  сало,
На  сто  душ  було  горілки  й  котлет  вистачало.
Вже  й  свічки  за  упокій  впакувала  в  стосі,
Щоб  поставить  в  Святій  Лаврі  Варварі  й  Явдосі.

Пощитала  –  ще  лишилось  п’ять  тисяч  в  запасі  –
Значить,  можна  їх  потратить  на  щось  дуже  ласе.
Погукала  в  дім  сусідку  і  веде  річ  далі:
„Двадцять  літ  без  чоловіка  я  кукую,  Галю.  
Якщо  твій  Василь  цю  ніч  проведе  зі  мною,
Заплачу  йому  п’ять  тисяч  ще  й  обід  накрою.
Якщо  дуже  догодить  –  заповім  ще  й  хату,
Одпишу  йому  свій  пай  й  козу  бородату.”

Ну  а,  жінка  до  копійки  була  дуже  ласа,
Враз  для  чоловіка  скорчила  Горгони  гримасу:  
„Доки  будеш  ти,  ледащо,  колупатись  в  носі?  
Хватить  вже  тобі  хропіти  –  йди  заробляй  гроші.
Ти  ж  у  мене  при  здоров’ї,  не  страшний  на  пиці,
Можеш  бабу  вдовольнити  і  не  покривиться.
За  5  тисяч  купим  велік,  а  мені    –  гамаші,
Шкільну  форму  й  черевики  Петрику  і  Маші.”

Чоловік  почухав  боки  і  перехрестився,
Дума:  „От  клопот  на  голову  отакий  звалився!”
Але  жінка  пхає  в  спину:  „Це  не  буде  зрада.
Погуцикай  туди  сюди  –  скільки  бабі  нада?”

Надивився  він  журналів,  де  красиві  пані
Напахтивсь  одеколоном,  покупався  в  бані.
Й  почвалав,  як  на  забій,  він  до  баби  Хими,
Ну,  а  жінці  закортіло  взнать,  що  там  між  ними.

Як  пройшло  вже  дві  години,  осою  летіла:
Дума,  може  чого  доброго,  баба  околіла.
Під  вікном  почула  жінка  речі  не  хороші:
„Не  спиняйсь  ні  на  хвилину,  я  віддам  всі  гроші!
Як  дивлюсь  на  тебе,  Васю,  то  котиться  слина,
Бо  ж  нема  на  світі  білім  кращого  мужчини.
Забирай  козу  і  хату  –  я  безмежно  рада!
А  як  вмру,  то  поховає  мене  сільська  рада.»


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869045
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 23.03.2020
автор: Oxana Levina