Я на підвіконні сиділа…

Я  на  підвіконні  сиділа,  сиділа,
та  й  на    щирий  дощик  гледіла,  гляділа.
Якщо  серце  буде  щеміти,  щеміти,
я  босоніж  буду  по-калюжам  бити,
щоб  душа  раділа,  раділа,  раділа,
сум  далеко  гнала,сили  не  жаліла.
Бо,  я,  хочу    жити  в  радості  та  щасті,
а  не  потурати  проклятій  напасті.
Хай,  вона  навіки  згине,  загине,
а  натомість  народить  щасливі  хвилини.
В  стрімкім  водограї  ,  хай  веселка  грає,
свій  віночок  різнобарвний  в  купелі  купає.
Пташка,  хай  щебече  ,  в  гаю  біля  річки,
віти  верба  миє,як  весняне  личко.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869035
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2020
автор: Svitlana_Belyakova