– Чому ось так раптово бентежно стало в світі?
– Отак буває, панство! Це знає тільки Бог!
– А як здолати вісті, журою оповиті?
– А треба просто жити між різних засторог.
– Чого чекати далі? – А далі прийде квітень.
Зігріє сонце землю, розквітнуть знов сади.
Смарагдами засяють похмурі, сірі віти.
Із вирію прилинуть додому солов'ї.
А що ж там буде потім? – А потім прийде літо,
Затягнуть серенади барвисті цвіркуни.
Наповнять ароматом повітря, трави й квіти,
Хлібами зажовтіють замріяні лани.
– Оце і все? Так просто? І де знайти розраду?
Адже на небі хмарно і скрізь панує страх.
– Але ж усе минає, лишається позаду.
Лише любов не зникне, не згубиться в літах.
– А що робити зараз? Як в темряві чинити?
Як гідно пережити, важкий, тривожний час?
– А треба просто жити в гармонії зі світом
І Всесвіт подарує землянам другий шанс.
22. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868978
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.03.2020
автор: laura1