Спитай мене і я тобі розкажу,
Що відчувала, як плювали в душу...
О, то не сіль у білу-білу кашу,
Та я про те казати всім не мушу.
Спитай мене і я тобі признаюсь,
Як то було́, як я від всіх закрилась...
Про щось, напевно, й досі тихо каюсь...
Щось прижило́ся, з чимось примирилась.
Спитай мене і я тобі повірю,
Що ти не клав у бочку з медом дьогтю.
Що то не ти у серці вішав гирю,
Не через тебе віям моїм вогко.
Спитай мене і я тебе забуду,
Бо що тепер я можу ще хотіти?!
Вже не боюсь ні осуду, ні суду!
Давай поставлю в вазу твої квіти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868962
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2020
автор: Галина Яцків