Присвячую пам’яті мого дядька
Філонюка Анатолія Васильовича
рядового в/ч п.п. 16450, 1922 р.н.
який загинув 21.04.1944р в
с Струнки Станіславської обл. Станіславського р-н
( Івано-Франківська обл)
Війна йшла Друга світова.
Народ наш ніс чимало втрат.
Пройшла вже хвиля фронтова
Й затихли постріли гармат.
Сидить на возі чоловік.
Вже більше тижня у дорозі.
Їздовий до поїздок звик,
Втомились коні, йти не в змозі.
Синок загинув на війні.
Старий подавсь його забрати
Й на цвинтарі, де всі свої,
У себе вдома поховати.
Йому вдалося віднайти
Струнки - село, що їм сказали.
Потрібно тіло лиш знайти
В тому садку, де прикопали.
Загиблих мали хоронити:
Збирали в братську всіх могилу.
Між ними батько став ходити,
Щоби впізнати свого сина.
Місцеві люди розказали,
(земляк з Тернівки передав)
Що Толю навпіл розірвало,
А він останки сам збирав.
Зібрав, що зміг в свою шинель
І обережно загорнув.
Для тіла в ній знайшлась обитель,
В якій солдат навік заснув.
Не було забирати що,
Хоч тіло сина й відшукали,
Бо від побаченого – шок..
Так, в тій шинелі й поховали.
Назад він їде вже тепер..
Що ж вдома скаже він родині?
Синочок вбитий. Відтепер
Немає більше в нього сина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868882
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.03.2020
автор: Ольга Калина