Вона сидить на самоті, закутавши себе в думки.
Чому так боляче мені, чому я себе за це караю?
На підлозі валяються купа одягу і пусті сумки.
Дзвінок від подруги вночі, скоріше, я на тебе вже чекаю.
В голові пролітають картинки, а на губах сліди гарячих цілунків.
Пройшло все, лиш залишилися від того тіні, темніші нічного неба
Та повна коробка таких важливих його подарунків.
Ти задихаєшся, немов та риба без води та відчуваєш у ньому потребу.
Згадай, коли боляче було тобі, його не було поруч.
Він жив для себе і вимикав свій телефон, говорячи що скінчилася зарядка.
Після роботи він не їхав додому, а звертав з дороги ліворуч,
Проводив час в компанії пляшки та друзів, донесла сусідка.
Так хочеться форматнути життя і втекти назавжди туди,
Де на тебе чекають рідні люди і такі важливі обійми.
Підіймись з колін, витри очі свої та вдихни повітря на повні груди.
Попереду великі переміни, готуйся, і з впевненістю ти їх прийми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868851
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.03.2020
автор: Elmorada