Такий дивовижний світ,
такі неповторні люди.
Розпукує перший цвіт
весні молоденькій груди.
Набруньчує все єство,
вигулькує у зіницях.
Стає яскравіш крило
у заспаної синиці.
Поважних садів хустки
жадають причастя квіту.
І всі неясні думки
роздмухує всебіч вітер.
Щоб небо було таке
безмежно собі пречисте
і сонце згори ярке
розпорскувало намисто.
На шиї прекрасних панн,
на перших світань листочки,
на перший квітучий лан,
на спаглі тепла струмочки,
на цей дивовижний світ,
на клопоти всі щоденні...
Ще мить - і посипле цвіт
до кожного серця в жмені.
2.03.20 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868793
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.03.2020
автор: Леся Геник