Чернігів – місто, сяєвом залите,
В полоні швидкоплинної Десни,
На березі сріблястої Десни,
Легендами рясними оповите,
П’є казку синьоокої весни.
Оточений високими валами,
Що над Десною хвацько піднялись,
Уперся золотими куполами
Й тримає на собі він Божу вись.
Котився час, не зваживши на втому,
Сивіла з ним від горя і Десна,
Де не один шолом скотивсь додолу,
Й не раз сльоза скотилася рясна.
Схилявсь він під татарськими вітрами
І стріли половецькі зустрічав,
Цвіла вода в Десні тоді багряно,
І плакала за воїном свіча.
І знала, й бачила Десна тоді багато,
Рятуючи Чернігів від орди,
Вогнем палахкотіли білі хати,
Та вижив він і житиме завжди!
Стоїть Чернігів, сповнений любові,
Що проросла зі святості й тривог,
З молитвою й надією на Бога,
Плекає шлях до світлих перемог!
20.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868721
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2020
автор: Ганна Верес