Про що шепочуть котики вербові,
Розніжені у променях тепла?
Вітри їм струшують пилки медові,
Щовечора укутує імла.
Пухнасті, в срібноперому убранні,
З піднятими голівками увись —
Потрібно стріти сонце на світанні,
Прошепотіти небу, як колись…
Ні! Не колись, а згодом потихеньку
Розгорне кимим радісно земля —
Смарагди увінчають нашу неньку,
І уквітчаються луги, поля.
Про що шепочуть котики вербові,
Жовтенькі, наче сонячний нектар?
Намарилися сни їм кольорові,
Весни кохання, мов п’янкий узвар.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868696
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.03.2020
автор: Lana P.