Світить Місяць, поруч зорі,
Якось звабливо мигтять...
Сивий вечір в видноколі,
І не хочеться щось спать...
Все мовчить, все заніміло,
Люди в хатах всі сидять...
Корновірус зрозуміло,
Треба якось переждать...
Лише вітер дме губатий,
Не спиняється й на мить,
Обвіва садки і хати,
І ночами він не спить...
У цій тиші нескінченній,,
Вітер, звісно, молодець...
Намагається натхненно,
Тугу вигнати з сердець...
У домівках усі люди
Знов засмучені сидять,..
Розмірковують, що буде,
Неспокійно навіть сплять...
Дещо роблять люди дома,
Час не хочуть утрачать...
Бо ж утрачене відомо,
Не вертається назад...
Що цей вірус нам віщує,
Невторопати ніяк,
Страх незвідане малює,
Пережити його як?..
Я за себе не хвилююсь,
Бо ж своє вже віджила...
За дітей й внуків піклуюсь,
Й за людей болить душа...
Тож молюсь й благаю Бога,
Корновірус зупинить...
Випробовування нові,
Помогти всім пережить..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868669
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.03.2020
автор: геометрія