Як мало треба - крапельку любові

Дрібні,  життя  щасливого,  уламки
Так  хочеш  ти  і  склеїть,  і  зліпить.
Самотність  виє  вовком  спозаранку
І  хвіртка  до  хатини  не  рипить.

Холодний  попіл  сірості  світанків:
Там  палить  туга  вицвілі  листи
З  долоней  повних  радісних  серпанків,
Років  прожитих  зоряні  мости.

Годинник  стрілки  повертає  в  осінь,
Вітри  ж  несуть  і  хлюпають  у  вись
Вербові  струни    і  весняну  повінь
Шепочуть  тихо  до  тебе:  Дивись!

Там  ваші  мрії…  Небо  не  вміщає
Намисто  всіх  тих  райдужних  перлин.
Сердець  проміння  ночі  освітляє
Фарбує    чорну  темряву  в  кармін.

Як  мало  треба  –  крапельку  любові
І  ніжно-теплу  руку  на  плече,
І  тихе  слово  в  барви  вечорові,
Як  ніч  полотна  зорянисті    тче.


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868585
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.03.2020
автор: Олеся Лісова