Зміліла річка, стала потічком.
Колись було води мені по шию.
Лише верба гілляччям - язиком
Торкає берег, де вода міліє.
Куди ж ти ділась, річенько? Скажи!
Чи Змій Горинич випив ненароком?
Ти не всихай, струмочком хоч біжи,
Милуй і далі своїм блиском око.
Може вернешся? Глянь, стоять мости…
Неначе збудували їх на згадку.
Вернись назад! За все ти нас прости!
Залиш мости, візьми вузенькі кладки…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868420
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 18.03.2020
автор: Віталій Назарук