Із збірки "Краплинка"
ПІЗНО...
В реєстратурі, за талоном в черзі
Стояв чистенько вбраний чоловік.
Ніяк він медсестру терплячу, чемну,
Не міг ані почуть, ні зрозуміть.
Молодику медична працівниця
Доводила, що лікаря нема,
Навчається на курсах, у столиці,
А він допитувавсь: коли прийма?
- До іншого ідіть, - сестричка радить,
У чоловіка голос вже дрижить:
- Сьогодні в мене вмерла мама, мати,
Ось і прийшов: не знаю, що робить?
-Так Вам же довідка про смерть потрібна, -
Заметушилась співчуттям сестра,
- У мене все вже є, потрібен лікар,
Той, що мою матусю добре знав.
У голосі розгубленість і відчай,
Страждання, втрати жах застиг в очах,
А на змарніле і бліде обличчя
Вже алкоголь наклав свою печать.
Мабуть, «Не пий!» - просила ненька рідна,
Страждала, серце горю віддала . . .
Нема матусі, сльози лити пізно,
Із смерті вороття в життя нема.
Кому, крім матері, «алкаш» потрібен,
Годила всяк, щоб міг пристойно жить,
Надіялась, прийде година світла
Син зрозуміє, перестане пить.
Тож схаменися, алкоголь - прокляття,
Облиш ту чарку, зупинись, не пий!
Пропив, не пожалів ти рідну матір,
Хоча б себе самого пожалій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868311
Рубрика: Сюжетні, драматургічні вірші
дата надходження 17.03.2020
автор: Людмила Григорівна