Десять гривень в кишені – сумує Мазепа.
Нема більш йому компаньйонів.
Я стою, посміхаючись, посеред неба.
Сам щасливий, і ситий, і голий.
І вже байдуже, годі... Ті сині карети,
Що в депо – їх єдина зупинка.
А в руках проститутки – мої сигарети,
Щось ціле... Поділив... Четвертинка.
Четвертую, дай Боже, нікчемні легені,
Що оточують прокляте серце
Спокушаю судини: артерії, вени.
Зі смолою всередині стерся!
Я ніхто і ніщо – щастя в мене немає.
Там, де ваше, – я в біса подертий.
І на ринку за безцінь душа відлітає.
Ну і тіло... Доставка за верстви.
Я ніхто і ніщо – забагато добра.
З Парабелума в голову дайте...
І плювати мені: осінь, літо, весна...
Все віддав – ви трощіть та знущайтесь.
Як завгодно, ти знаєш, – ґвалтуйте, давай!
Я вже сам... Моя яблуня стерта.
Берліозом навмисне піду під трамвай.
Я живу
Я живий
Стукіт серця
Зупинка
Я мертвий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868136
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.03.2020
автор: eugeniuszek