вони кажуть: "не виходьте із дому,
не спілкуйтесь ні з ким,
тримайте дистанцію".
вони говорять: "є шанс впасти в тривалу кому,
заснути навіки тупим,
залишитись без раціо".
вони кричать: "та послухайте! зрозумійте!
воно не варте життя,
нічого не варте".
вони кричать - а нам байдуже, світе,
без жодного каяття.
нам ні світло, ні жарко.
нас рятують, нас стараються вберегти,
а ми валимо вперед
в обійми вірусу.
нам начхати на те, чи палають мости,
чи падіння комет,
а чи мремо без примусу.
в голові лиш одне: треба йти, треба гнати
вперед, де мета,
до кінця і до краю.
бо ми хворі коханням - божевільні скоти.
бо там, де той край -
ми помираємо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867989
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.03.2020
автор: Марічка Білих