Тендітно-ніжна, як весна,
Не очі – зорі.
Усмішка дивно-осяйна,
Думки прозорі.
Вона так схожа на дівча,
Тихе, ласкаве.
Нема лиш рідного плеча
В світі лукавім.
Зате із музою – на «ти»
У мовнім морі,
В минуле спалені мости –
Там біль і горе.
І хоч, здається, що слабка,
Та духом сильна.
Таку ніщо вже не зляка –
Вона – з русинів.
Майстриня в прозі і віршах,
Ледь полинових,
Та в неї сонячна душа
В вінку кленовім!
12.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867902
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.03.2020
автор: Ганна Верес