Мій Прометей

Я  була  чесна  з  Вами,  я  не  грала,
Я  рідко  так  раділа  у  житті.
Та  не  проста  любов  буває  справа
І  не  завжди  усі  у  ній    святі.
Я  пір'ячко,  мене  Ви  не  схопили,  
А  значить  не  настав  іще  наш  час.
Ми  з  Вами  один  одного  любили
І  цього  не  відняти  вже  від  нас...
Життя  закрутить  так  як  й  не  чекаєш,
Не  знаю  що  ще  далі  нам  гряде,
Я  вірю  що  мене  колись  впізнаєш
У  натовпі  безликому  людей.
Я  буду  плямкою  на  сірім  фоні,
Яскравою  лиш  для  твоїх  очей,
І  почуття  знов  вдарять  в  наші  скроні,
Вогонь  даси  мені,  мій  Прометей.
Хоч  я  до  скель  обставин  ще  прикута,
Нас  розпачу  обох  орел  клює,
Сама  колись  з  нас  доля  зніме  пута,
І  кожен  з  нас  в  житті  знайде  своє...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867628
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.03.2020
автор: Анастасия Яковлева