Просинайся, наш Тарасе,
Поглянь на Вкраїну.
Подивися, в нашім часі,
Які ідуть зміни.
У тій Раді в нас постійно
Нардепи працюють,
Засідають емоційно,
Та людей не чують.
Уряд урядом міняють,
Але то все марно,
Бо в ті крісла знов сідають
Чинуші бездарні.
Ті, кого відсторонили,
Казну розікрали,
Нові сили привалили –
Тягнуть, що зосталось.
Ой, Тарасе, подивися,
Ти на Україну.
А чи зможеш, чи впізнаєш
Козацьку родину?
Наші діти із народу
Розбіглись по світу,
Наша нація на сході
Лишилася цвіту.
Знов підступні вороженьки
Ллють поміж нас розбрат.
І шматують Матір-неньку,
Щоби були - в роздріб.
Щоби знову затягнути
Нас в ярмо прокляте,
Нашу Гідність загубити,
Як овець нас гнати.
Скажи слово, мій Тарасе,
Рідній Україні
І, можливо, хтось почує
В козацькій родині.
Може це все спонукає
Нас до об’єднання,
Й сім’я разом порішає
Спірні всі питання.
Бо коли всі разом будем –
Зітрем перепони,
Й тоді Волю ми здобудем,
Діждем Перемоги.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867536
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2020
автор: Ольга Калина