Просинайся, Тарасе

Просинайся,  наш  Тарасе,  
Поглянь  на  Вкраїну.
Подивися,  в  нашім  часі,
Які  ідуть  зміни.  

У  тій  Раді  в  нас  постійно
Нардепи  працюють,
Засідають  емоційно,
Та  людей  не  чують.  

Уряд  урядом  міняють,  
Але  то  все  марно,
Бо  в  ті  крісла  знов  сідають
Чинуші  бездарні.  

Ті,  кого  відсторонили,
Казну  розікрали,  
Нові  сили  привалили  –  
Тягнуть,  що  зосталось.  

Ой,  Тарасе,  подивися,    
Ти  на  Україну.
А  чи  зможеш,  чи  впізнаєш  
Козацьку  родину?

Наші  діти  із  народу
Розбіглись  по  світу,  
Наша  нація  на  сході
Лишилася  цвіту.  

Знов  підступні  вороженьки
Ллють  поміж  нас  розбрат.  
І  шматують  Матір-неньку,
Щоби  були    -  в  роздріб.  

Щоби  знову  затягнути
Нас  в  ярмо  прокляте,
Нашу  Гідність  загубити,
Як  овець  нас  гнати.  

Скажи  слово,  мій  Тарасе,  
Рідній  Україні
І,  можливо,  хтось  почує  
В  козацькій  родині.  

Може  це  все  спонукає
Нас  до  об’єднання,
Й  сім’я  разом  порішає  
Спірні  всі  питання.  

Бо  коли  всі  разом  будем  –
Зітрем  перепони,  
Й  тоді  Волю  ми  здобудем,
Діждем  Перемоги.  

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867536
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.03.2020
автор: Ольга Калина