Убивши, не поставиш свічку,
загубиш - можеш не знайти.
Не називай людину річчю
та не паплюж чужі світи.
Зірками світить тільки небо,
земля віддасть своє тепло.
Не зраджуй імені, не треба -
твій рід - твоє надійне тло...
Шляхи вели нас всіх донині
в майбутнє, незбагнений світ...
Тепер збирай все по зернині,
Згадай свій зоряний політ.
Не біль тримає у кайданах -
нас закували в ланцюги...
Кийком ганьбили нашу мову -
шмагали спину батоги...
Вернімо славу першоцвіту,
хай заспівають солов'ї!..
Своїм Шевченко "Заповітом"
Благословив синів своїх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867437
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2020
автор: Олег Крушельницький