Куди не глянь, який канал не включиш
на телебаченні, чи зайдеш в Інтернет,
дивись – сидить там і усіх нас учить
якийсь там політолог чи експерт.
Вони завжди усе і про все знають,
усім розкажуть, як потрібно жити,
так, ніби то, людей за дурнів мають,
які не вміють нічого робити.
Обсудять всіх і проаналізують
кожне слово й кожний наший крок,
і наперед всі дії спрогнозують,
так, наче кожен з них якийсь пророк.
Ох, й розвелося тих базік і скрізь, і всюди,
що тільки й роблять, що поширюють плітки,
і що найгірше – їм ще вірять люди
й приймають за свої їхні думки.
До чого докотилося суспільство,
що дозволяє маніпулювати
свідомістю своєю пустослівству,
яке ще й нами прагне керувати!
Хіба ми дурні чи якісь каліки,
що вже не змозі розібратися самі,
хто з них що у житті зробив і скільки,
і висловити, що в нас на умі?
Ох, дожилися ми, що навіть у державі
більше експертів й радників, ніж тих,
хто виробляє щось чи зайнятий у справі,
(в тому числі, й піклується про них),
будуючи заводи, дороги і будинки,
вирощуючи для країни м’ясо й хліб,
навчає діток, що таке хороші вчинки,
лікує від хвороб, рятує нас від бід.
Куди ж поділася наша народна мудрість
і де подівся той здоровий глузд,
що з кожним вибором зростає дурість
державних діячів й висловлювань з їх вуст.
Куди не глянь, народ простий бідує,
права людей не захищає наш закон.
Армія на Сході все воює,
населення мігрує за кордон…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867398
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 09.03.2020
автор: Павло Коваленко