Ти б ішла собі кудись, ти б ішла ку...
Там, де восьмого була сто разів!
Лину подумки в степи Мангишлаку,
де відбув своє акин* Таразі.
Наступа дев'яте стрімко на п'яти.
Ну а восьме – лиш його переддень.
На могилу Кобзаря, як на свято,
ми дев'ятого з тобою підем.
Він у пам'яті нащадків Адая.
І його три сотні з гаком картин.
Як спитаєш, – аксакали згадають:
"Славним був і нас прославив акин!"
Став на обрії казахськім зорею.
Жодна шалька не зійшла з терезів.
Перший в світі скромний бюст Кобзареві
від казахів був, "на честь Таразі".
Катерина народила (казашка!)
двох шевченків. Хтось аж протверезів?
Не лише далекі Канів чи Жашків –
вчать казахи в школах про Таразі.
Він – казахський оборонець, глашатай.
Правду світ з його малюнків дізнавсь
про життя казахське, побут і шати.
А казахи через нього – про нас.
Як украсти в укрів свято? А заськи!
Хоч даються комуняки взнаки.
Цього дня зродивсь козацько-казахський
Таразі – мудрець, кобзар і акин.
© Сашко Обрій.
* Аки́н — поет, оповідач у казахського, киргизького та ін. народів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867393
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.03.2020
автор: Олександр Обрій