Це жінка та, яку люблю й лелію,
Що в моїх мріях, а не на яву.
Нею живу, лишень про неї мрію,
Єдина, неповторна, бо люблю.
І часом у душі стає неспокій,
Є в неї серце, в неї є душа…
І стан тендітний і красиві очі,
Вона чиясь, але мені - чужа.
Надією живу і точно знаю,
Коли кохання є в моїй душі.
Її не розлюблю – не розкохаю,
І налітають знову міражі…
Нехай хоч день, година, чи хвилина,
З’єднає у єдине неба синь.
І хай полине пісня журавлина,
Після прожитих довгих потрясінь.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867377
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.03.2020
автор: Віталій Назарук