ЦЕНТРОПУПІЗМ

З  нами  тягатися  марно  й  запізно
недоброзичливцям  різної  масті.
Цвіт  українського  центропупізму
знов  проростає  з  родів  і  династій.
 
Липа,  Міхновський,  Донцов  механізми
лагодять  в  мізках  рішуче  і  ємко.
Ствердно  ведуть  нас  до  центропупізму
Стус  і  Франко,  Маланюк  і  Шевченко.

Масло  на  хлібі  –  не  мамина  пісня.
Хто  ми  –  у  цьому  для  нас  є  різниця.
Сіль  українського  центропупізму:  
мова  й  земля,  і  на  небі  –  зірниця.

Гроші  і  серце  –  не  мляво  й  побіжно.  –
Палко  –  в  найкраще,  у  якнайрідніше!
Дух  українського  центропупізму  –  
в  світі  –  лиш  наша,  окремішня  ніша.

Я  –  не  якийсь  там  задрипаний  піжмур.
Укр.  Бо  украми  бути  –  престижно.
Можна,  довірившись  центропупізму,
без  перешкод  стати  укром  за  тиждень.

Все  в  нас  найкраще:  культура,  і  бізнес,
молодь  –  кмітлива,  смілива,  красива,
вдячна  вкраїнському  центропупізму
(в  ньому  наш  ґонор  і  наше  всесилля!)

В  поле  не  треба  ходити  по  пижмо.
Є  від  усякої  напасті  ліки:
дух  українського  центропупізму,  –  
витримка  й  гарт  від  раба  і  каліки.
 
Стати  вкраїнцем  ніколи  не  пізно.
Хоч  і  престижний,  –  та  завжди  відкритий,  –
дух  українського  центропупізму
в  захваті  п'єш.
До  оргазму.  
До  крику!

©  Сашко  Обрій.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867157
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.03.2020
автор: Олександр Обрій