Давно в мені вже відбуяло літо,
Прийшла у гості золота пора.
Усе життя здається монолітом,
Лише зима при згадці дошкуля.
Чомусь завжди весна у всіх в пошані
І золота пора в пошані літ.
А літо довго світить на екрані,
Творить життєвий в небеса політ.
Допоки сонце світить людям з неба,
Три пори року творять моноліт.
Зими не треба, ой ще як не треба,
Хай краще осінь нам багато літ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866944
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.03.2020
автор: Віталій Назарук