[b][i]А вагання й думки в хаотичнім порядку лягали
В нотатник, що майно заповітне в собі зберігав.
Сторінки́ так блаженно й беззвучно щоденно питали:
"Чи потрібно комусь усе те, на що час витрачав?"
Зупинись! Не пиши! Не бентеж! Все дарма... Це не діє...
Не завжди плід дає й проростає зерно в сівача...
Збережи у собі й не кажи, що тримаєш надії
На суспільство, котре недоладність собі пробача.
Лиш собі! Не актору, письменнику, майстру, поету,
Що десь огріх невинний сховав від очей глядача...
Помилятись не можна - не гідний тоді ти до злету!
Лиш на критику й осуд - на гостреє лезо меча...
[/i][/b]
[/i][/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.03.2020
автор: Vita V-D