[b]Я вийду в ліс, старезний ліс...
Ступаю тихо... подушка із моху,
Почуть розмови сосен, шум беріз
У цю шалену й гомінку епоху
А десь в приліску трісне суха гілка,
Ви не лякайтесь звірі лісові...
Ось загляда руденька білка,
А я підморгую невиспаній сові
Я в дуба сили попрохаю...
Прижмусь грудьми до грубої кори,
Я слухаю дерева... завмираю,
А дуб шумить... "поговори, поговори"
Йому скажу я про усе на світі,
Як у містах скінчилися дерева,
Висотки розмальовані в графіті
І де давно задуха не киснева...
Скажу йому про власні хвилювання,
Про вічний біг і спалені надії,
Про неживе, нещире спілкування
І очі у людей пусті, без мрії...
Застогне дуб, похилить крону,
Забубонять могутні стовбурища
І сосни теж підстогнують синхронно
Сова лишень закочує очища...
Деревам лиш за спокій поклонюся
І не порушу пісню світанкову,
На хвильку, ще на хвильку зупинюся
І повернуся в шумне місто знову... [/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866778
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2020
автор: Сергій Лісовий