До віконця, туман сивий, ранок спочиває
Пригорну промінчик сонця, нехай засіяє
На рушнику, для донечки, щоб доля всміхалась
Скоро від батьків поїде, щоби й не цуралась
Приспів: Нехай в`ється стежка, по житті рівненька
Щоб добре жилося, донечко рідненька
Твої оченята, гірких сліз не знали
Щоб в чужій сторонці, завжди поважали.
Ой, лягай золота нитко, в домі на достаток
А червоная на щастя, подолати смуток
Ще й волошечки й ромашки, вишию густенько
Щоб в любові з діточками, прожили гарненько
Приспів: Нехай в`ється стежка, по житті рівненька
Щоб добре жилося, донечко рідненька
Твої оченята, гірких сліз не знали
Щоб в чужій сторонці, завжди поважали.
Розстелю рушник під ноги, щоби й не боліли
Вірність, щиреє кохання та й не загубили….
Ясний день і темна нічка, таємниці знають
Хай ніхто їм, не наврочить, боги захищають
Приспів: Нехай в`ється стежка, по житті рівненька
Щоб добре жилося, донечко рідненька
Твої оченята, гірких сліз не знали
Щоб в чужій сторонці, завжди поважали.
Зеленая нитка ляже, рясніють листочки
Нехай слова тільки ніжні, джерела струмочки
Звеселяють всю родину, як весняні квіти
Щоб ми доню, могли з батьком, довіку радіти
Приспів: Нехай в`ється стежка, по житті рівненька
Щоб добре жилося, донечко рідненька
Твої оченята, гірких сліз не знали
Щоб в чужій сторонці, завжди поважали.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866757
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.03.2020
автор: Ніна Незламна