Березень




Ой,  березень,  березень.  Буйний,  примхливий,
То  лагідний,  теплий,  то  в  холод  верта.
Так  він  же  юнак  -  молодий,  несміливий,
Невпевнений,  зовсім  не  знає  життя.

Синочка  ясного  зима  народила,
Ростила  та  пестила,  вчила  добра,
Та  час  невблаганний,  зима  вже  безсила,
Старенькій  у  вічність  відходить  пора.

А  юна  весна  то  в  вікно  заглядає,
То  сонячним  зайчиком  хитро  моргне,
Дзвінкими  струмками  пісень  заспіває,
Веселкою  звабить,  теплом  обійме.

Розгублений  березень  і  полохливий,  
Хоч  матері  жалко,  та  дівка  миліш.
До  неньки  пригорнеться  -  холодом  віє,
До  милої  юнки  -  відразу  тепліш.

Відступить  від  березня  зимонька-мати,
Бо  хоче,  щоб  синові  добре  було.
Полине  юнак,  щоб  весну  наздогнати,
Зустрінуться,  і  запанує  тепло!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866737
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 03.03.2020
автор: Людмила Григорівна