Неначе перший день вогню
Бувало й гірше, але потім.
Я заховаюсь в фото Ню,
Так ти мої не вчабиш очі.
В моїх ночах немає сліз,
Всі позбирала у долоні.
Тепер, в потрібну тобі мить,
Я їх направлю, наче промінь.
За рисами сховалась біль,
Обличчя нанести – не вперше
Ось тут є шрам, але за ним
Гладенька шкіра,наче персик.
А ось, дивись, волосся ллється,
Духмяне тіло клекотить
Краса до тебе йде від серця,
Але ти бачиш тільки хіть.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866716
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.03.2020
автор: Катерина Лубянська