МИТЬ ШТИЛЮ

МИТЬ  ШТИЛЮ

Дивлюсь  на  гладь  води…  Смиренно…
Мов  не  було  зітхань,  печалей…
Той  штиль  так  спокоєм  натхненно
Зове  у  лабіринти  далей.

Аж  піниться  моє  блаженство,
В  рядки  лягають  рими  плавно…
А  де  ж  шалене  навіженство,
Невже  схоронене  безславно?..

О,  се  питання  риторичне…
Ще  мить  якась  і  –  зміна  форми!
А  гладь  і  штиль  –  епізодичне,
За  ними  знову  хлинуть  шторми!

МОЁ  БЛАЖЕНСТВО...

Смотрю  во  гладь  воды  кипучей:
И  будто  не  было  печали!
То  штиль,  то  шторм  такой  могучий
Мне  дарит  лабиринты  дали.

И  пенится  моё  блаженство:
Ложатся  рифмы  резво  в  строки!
Строфы  благое  совершенство...
Тут,  жизнь,  я  вновь  учу  уроки!

м.  Будва,  липень  2019.  Наталія  Калиновська.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866567
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2020
автор: Наталі Калиновська