У перший день останньої весни,
яку я зустрічаю наодинці,
переглядаю знову власні сни
і оду не своїй співаю жінці.
Пробач мені, що я тебе не знав,
що пізно наші долі перетнулись,
коли ріку життя долав уплав
і ненароком зазирнув у юність…
Пробач мені що щось не відбулось
й відбутися ніколи вже не зможе.
За всі колись, комусь, чомусь, чогось…
Що квітами твоє не вислав ложе!
У перший день чергової весни
не зміг очей зімкнути до світання…
Втомився я один дивитись сни,
хай буде ця весна така – остання!
01.03.2020
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866561
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.03.2020
автор: Олександр Мачула