ЗНИКАЮТЬ ТІНІ

 Небо  валиться,
Розбурхане  громами.
Летять  градини.
.
 Захлинається  
від  люті  пес  припнятий.
Справно  служба  йде.
.
 Безпорадний  біль
Надію  зневажає.
Руйнується  світ.
.
 Тріскає  земля,
Морена  спекотою.
Ні  хмариночки.
.
 Пригортється
До  мами  дитинчатко.
Ніжність  теплих  рук.
.
 Краса  любові  –  
Квітучий  сад  весняний.
Поцілунку  смак.
.
 Німіють  ноги,
Пройшовши  кілометри
Далекі  мандри.
.
Зникають  тіні
У  полудневу  пору.
Спекотне  літо.
.
 Зім’яті  думки
Летять  сміттям  в  корзинку.
Неспромоги  час.
.
 Розкішна  жінка  –  
принада  недоступна.
Байдужий  погляд.
.
 Невільник  стогне,
Кайданами  прикутий.
 Покута  вогнем.
.
 Заручник  долі  –
 вогню  першопроходець.
Гартування  шок.
.
 Безумства  дотик,
Мов  крижаний  осколок.
Холодне  серце.
.
 Скаче  горобчик
По  стежці  літнім  ранком.
Джміль  гуде  в  траві.
.
 Довге  мовчання
Не  розвиває  мову.
Говоріння  смак.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866468
Рубрика: Рубаї, хоку, танка
дата надходження 29.02.2020
автор: Едельвейс137