ОЙ-ДА ОЙ-ДА ВІТЕР В ПОЛІ

Ой-да,  ой-да,  вітер  в  полі,  вітер  на  роздоллі.
Зажурились  козаченьки,  потомились  коні.
Катерина  білолиця  лагідно  сміється,
А  по  землях  України,  кров  багряна  ллється.

Присиів:
Не  впирайся  вітер,  брате,  не  крути  нам  чуба-
Ми  прив'яжем  московитів  до  старого  дуба.
Нехай  віє-навіває,  нехай  нагадає,
Що  у  нас  є  дещо  спільне,  може,  пригадають.

Ой-да,  ой-да,  випав  браття,  нам  не  втішний  жереб-
Полонили  невгамовні  Дніпра  Лівий  берег.
Та  танцюють,  окаянні,  на  наших  могилах,
Але  ми  здолаєм  злиднів,  з  нами-Божа  сила.

Приспів.
Московити-ненажери,  вам  належить  знати,
Що  не  кидають  каміння  в  спину  свого  брата.
Україно,  Україно!  Сива  наша  мати,
Козаченьки  не  пробачить-це  потрібно  знати.

Приспів.

p.s.  16  червня  1775  року  російським  військами  було  повністю  зруйновано  Січ,  а  все  майно  та  козацькі  архіви  було  вивезено  до  Петербурга.  Козацьку  старшину  та  кошового  отамана  Петра  Калнишевського  звинуватили  у  зраді  та  засудили  до  каторги.  Сумним  фактом  було  те  що  в  знищені  Січі  прийняли  активну  участь  донські  козаки,  вони  не  знали  жодного  жалю  до  домівки  їх  українських  "побратимів".  Але  не  дивлячись  на  таку  старанність  в  справі  виконання  розпорядження  Катерини  II,  вони  самі  на  початку  1790х  потрапили  в  її  жорстку  опалу,  в  них  були  відібрана  більша  частина  споконвічних  земель,  велика  частина  донських  козаків  була  переселена  в  віддалені  регіони  Росії.  Їхня  старшина  репресована.  Лише  3  серпня  1775  року  імператриця  Катерина  II  видала  спеціальний  маніфест,  який  офіційно  сповіщав  про  причини  ліквідації  Січі.  У  цьому  документі  козацька-лицарська  Січ  зображувалася  як  «кубло  пияк  та  розбишак»,  які  жили  в  неуцтві  та  заважали  царизму  вести  торгові  та  культурні  зв'язки  з  сусідами.  Про  пролиту  козацьку  кров  за  царську  Росію  в  ньому  не  було  ні  слова.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866347
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.02.2020
автор: Олег Крушельницький