[b]ЗІЗНА́ННЯ[/b]
Зізнаю́ся… Зухвало посмів
Покохати тебе бездоганно…
Як ніхто ще ніколи не вмів –
Самовіддано і несказанно.
Не зречуся: «так» скажеш чи ні.
І грайливо, а може манірно
Усміхнешся й промовиш мені:
Все це марно і навіть офірно…
Одізвуся відлунням богів,
Поцілунково зорь, первозданно
І шепну: Так ніхто не любив,
Так розчутливо і ніжногранно.
Доторкнуся до вуст наче в сні,
Їх запе́щу уквітно-сумирно...
Ти дозволиш? Віддашся весні?
Заприречено вічно. Незмірно!
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i]28 лютого 2020 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866335
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2020
автор: Гай-Нижник Павло