Оголені віти без листя і квіту
Завмерли в хвилини чекань,
Бо знають, що десь у безмежності світу
Є скільки душевних страждань?
Принишкли тихенько і думу гадають
Цікаві життєві книжки,
Тож милі, тендітні і зовсім не знають,
Як легше життєвість пройти?
Торкається промінь легенько травиці,
А зелень її, як весна
Вже ніжні бруньки напилися водиці
Дали підживити життя
І спокій вже диха у кожній краплинці
Летить у безмежні світи,
А ми так радієм природній частинці
В якій поєдналися ми.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866290
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.02.2020
автор: Наталі Косенко - Пурик