[i] [b]«На крилах душі» [/b][/i]
[i](поезії) [/i]
[b]Упорядник – Віталій Назарук[/b]
[u]Літературно-мистецький кіш «Ріднокрай» [/u]
ПрАТ «Волинська обласна друкарня»
Луцьк – 2019
Об’єм – 268 сторінок.
[b]1.[/b]
Альмана́х - то є різновид серійного (не обов’язково періодичного) видання, збірка літературно-художніх творів, об'єднаних за якою-небудь ознакою чи програмою (тематичною, жанровою, ідейно-художньою тощо). Зміст видання визначає його упорядник. Від нього залежить що і хто опиняється під дахом спільної палітурки. І тому, якщо в альманасі щось не подобається читачу, перепадає на горіхи не автору невдалого твору, а упоряднику.
Певна перехідність і нестійкість закладена в структурі альманаху, як комбінованого зібрання уривків творчості різних авторів. Це проявляється в не жорстко обумовлених строках видання, жанровій строкатості, вільній структурній організації. Але найголовнішою перевагою є те, що альманах дає можливість проявити себе різноманітним, а часто ще і невідомим особистостям, опублікуватися всім, хто має талант і прагне щось донести до інших.
Українські літературні альманахи стали з’являтися ще в першій половині 19 століття.
Так "Харьковский Демокрит"(1816 р.) зібрав твори авторів з України і завдячує своїй появі одному з перших вихованців Харківського університету В. Масловичу.
В «Украинскій альманахъ», виданий 1831 року в університетській типографії в Харкові Ізмаїлом Срезневським та Іваном Росковшенком, було відібрано твори про Україну.
Альманах «Ластівка» (1841), виданий Євгеном Гребінкою, містив перші твори Т. Шевченка, а також народні пісні, казки, прислів’я.
«Перший вінок» - жіночий альманах» (1887), виданий Н. Кобринською вкупі з Оленою Пчілкою, містив твори жінок-літераторів.
(Аналогічний за ідеєю сучасний альманах «М’ята»(2017) зібрав під однією обкладинкою 45 українських поеток (упорядники Василь Кузан і Таня П’янкова)).
Програмою літературно-художнього альманаху «З-над хмар і з долин» (1903, Одеса) –упорядник Микола Вороний виявив симпатії «до новіших модернових течій в літературі», через що зазнав гострої критики з боку громадських і літературних кіл за відхід від дійсності у сферу «чистого мистецтва».
Упорядниками численних літературних альманахів в совітські часи були ясно хто, тому і тематичні цикли підбиралися відповідні: керівна роль партії, соціалістичне будівництво і комуністичне виховання молоді («Комсомолія», (з 1938), «Партія веде» (з 1958), «Молода гвардія України» (з 1942). В післявоєнний період великого поширення набули регіональні альманахи – «Літературний Донбас», «Радянське Закарпаття», «Київ», «Харків», «Крим» та багато інших.
З набуттям Україною незалежності, з новим етапом формування цілісної української культури, з’явилася потреба донести до читача набутки “місцевих геніїв”. З’явилось близько 30 альманахів, для яких характерною рисою стало зосередження на місцевому колориті та тематиці. Майже кожний альманах стає сходинкою до літературної вершини для когось із письменників.
З кожним роком літературних альманахів стає більше. (Щоправда тиражі їх стають все меншими, але то вже предмет іншої розмови.)
Географія регіональних альманахів значно зросла. Ось лише деякі:
“Слобожанщина” (з 1991 року) альманах літераторів Сумщини. Упорядники: О. Вертіль, В. В. Вовчанецький.
«Тернопільський альманах» – упорядники: П. Федоришин, Т. Валєєва.
«Спадщина Черкащини» - літературий альманах поетів та письменників Черкащини, заснований Анатолієм Макогоном у 2005 році. Нині головним редактором є його донька — Ганна Волошина.
Час від часу виходять «Русалка Дністрова» у Вінниці, «Світязь» у Луцьку.
З’являються україномовні поетичні альманахи і за кордоном.
Український поет Ігор Трач, що мешкає в Німеччині, з 1994 року упорядковує літературно-мистецький альманах українців Європи –«Зерна».
Альманахи і часописи видають також обласні організації Національної спілки письменників та Національної спілки журналістів України.
Нагадаю, що часопис (журнал) дещо відрізняється від альманаху, в нього
своя специфіка. В журналу строго визначена періодичність і регулярність
випуску, наявність матеріалів у вигляді статей, тематичне направлення
змісту, він має вигляд не книги, (як альманах) а блоку скріплених в корінці
аркушів друкованого матеріалу встановленого формату, особливе
поліграфічне оформлення.
«Подільська толока» – альманах літературного об’єднання при Тернопільській обласній організації Національної спілки письменників України. Упорядковує письменник Зіновій Кіпибіда.
Альманах «Стожари Поділля» виходить при Вінницькій обласній організації Національної спілки журналістів України з 2003 року. Упорядник і відповідальний редактор Світлана Єлісеєва.
Літературні альманахи випускають і деякі навчальні заклади.
У Полтаві з 2000 року видається альманах Полтавського Національного педагогічного університету “Рідний край”, упорядник Степаненко Микола Іванович.
До студентського альманаху “Світанок” (з 2002 р.) ввійшли поетичні, прозові, драматичні твори, есеістика студентів спеціалізації “Літературна творчість” Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, а також недавніх і колишніх випускників та авторів попередника – альманаху “Сполучник”.
Альманах "На мольбертах днів" заснований Рівненською Малою Академією Наук і друкує роботи членів цього закладу.
Своєрідними і по-своєму цікавими є літературні альманахи, що видаються на засадах самофінансування і дають авторам можливість ознайомити широкий загал із власними творами.
«Lithium» (з 2011року), «Lira» (з 2012 року) видається Лілією Стасюк, Дмитром Моцпаном та їхніми колегами у місті Хмельницькому.
Альманах «Скіфія» виходить щоквартально з 2012 в Каневі під егідою видавництва «Склянка Часу*Zeitglas». Технічний редактор і упорядник – Олександр Апальков. Журнал «Склянка Часу*Zeitglas» і його альманахи ніколи не видавався за рахунок держави, спілок, грантів, «добрих дядьків».
Цінність таких видань полягає в тому, що вони з регіональних все більше набувають всеукраїнського літературно-мистецького масштабу. Альманахи відкриті для молодих талантів і допомагають їм творчо самореалізуватися.
Серед незлічених українських видань, що з’являються і зникають на наших очах завдяки благословенній свободі слова та відсутності до них будь-якої уваги «регулюючих органів» та міністерств є й такі, що замахуються на незалежне об’єктивне представлення усієї української літератури, мистецтва та інших явищ суспільного життя.
Серед них виявився на диво живучим культурологічний “нерегулярник” під екзотичною назвою “Ї”.
Також втішає українського читача гуманітарний альманах “Дух і літера” (м. Київ).
На жаль, літературно-художні альманахи з невеликими накладами і практично відсутньою рекламою, низькою передплатною активністю та вузькою мережею продажу занепадають, «сходять на пси».
Загалом історичні дослідження доводять, що для альманахів властиве нетривале життя; вони часто репрезентують одну зі сторін літературного процесу, тому час їхнього існування, який обмежується одним чи кількома роками, а інколи і кількома випусками, є виправданим, — головне, що видання здійснило свою місію у літературному процесі.
[b]2.[/b]
В «укр.суч.літі» кожен із літературних альманахів має певну роль і місце, представляє якусь зі сторін літературного життя, репрезентуючи українську літературу, або є органом певного літературного об’єднання,
Візьму на себе сміливість висловити думку, що літературно-мистецький кіш «Ріднокрай» періодично-нерегулярно теж видає власний альманах, починаючи з 2014 року. За час існування цього неформального літературного об’єднання під його опікою вийшли в світ сім колективних збірок: «Мотиви ріднокраю», «Жити й мислити українно», «Понад усе нам Україна», «Опалені рими», «Українська вишиванка», збірка пісень «Про рідне та близьке». В кожному з них превалювала якась програмна тема – представлено лірику пісенну, патріотичну, громадянську, про путлєрівську війну, про український символ – вишиванку, тощо. Їх редактором-упорядником виступив один із засновників «Ріднокраю» Олександр Печора.
Куратором восьмого чудово оформленого художньо альманаху «На крилах душі» став ще один батько-засновник літературно-мистецького коша – Віталій Назарук. Ще тільки плануючи майбутнє видання, пан Віталій сформулював його програму так:
[i]«Ці вірші, що родилися з крильми.
Їх серце написало для душі.»[/i]
«Ріднокраївцям» Віталій Теодосійович запропонував вибрати для збірника по десятку віршів, які найбільше подобаються самим поетам. Участь в проекті взяли автори з різних куточків України, а також з Канади та Тунісу. А саме:
Ганна Верес, Леся Геник, Валерій Гнатюк, Тетяна Горобець, Наталя Данилюк, Ніна-Марія, Інеса Доленик, Любов Ігнатова, Олена Іськова-Миклащук, Lana P, Людмила Лєгостаєва, Галина Литовченко,Тетяна Мирошниченко, Віталій Назарук, Віктор Охріменко, Михайло Плосковітов, Микола Серпень, Володимир Сірий, Лідія Скрипка, Володимир Стецюк, Ігор Стожар, Наталя Хаммоуда, Леся Шмигельська, Юрій Щербик.
Початок кожного авторського розділу прикрашає рисунок з зображенням архітектурного чи монументального пам’ятника-символу тієї місцевості, де поет живе і працює, а також подано невелику біографічну довідку.
Тематика представлених віршів виявилася дуже різноманітною – пейзажна і любовна лірика, портрети і присвяти, роздуми і медитації, спогади і фантазії.
Але кожен читач відмічає, що альманаху якимось чином вдалося уникнути строкатості, «вінігретності» як це іноді буває в збірках з великою кількістю авторів. Альманах залишає враження ікебани, в якій добре видно кожен вірш-квітку, але в гармонії форм і кольорів композиція являє собою одне ціле. Можливо, формула підбору творів запропонована упорядником Віталієм Назаруком, і стала запорукою загалом витонченого смаку і оригінальності альманаху.
Ніде правди діти, альманахи сьогодні набули статусу видань для обмеженого кола читачів, якими часто є самі літератори, ті, хто публікується, і ті, хто відстежує публікації. От і збірка «На крилах душі» має тираж всього 100 примірників. А вона ж варта більшого!
[b]Нехай знають всі – художню літературу в нашій країні творять не лише професіонали.[/b]
----------
25.12.2019
Євмен Бардаков
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=866270
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.02.2020
автор: Віктор Ох